– І як, затишно тобі в моїх снах? – питаю її.
– Як в ізоляторі тимчасового тримання.
Жартує й усміхається,
леткий сміх збирається в засіках її губ.
Кажу їй:
– Я чекатиму тебе тут, завтра
й завжди,
на цьому місці –
у місці твого вічного повернення.
#melancholia
