Тут атмосфера зовсім інша як в твітері. Більш інтимніше. Зі своїми. Своїм можна і поплакати.
Я вже невиводжу цей кошмар, все як в дурнім сні. Стільки загиблих, похорони за похоронами. Радієш що Льоша в полоні (боже!) , а не загинув, бо його батько вже втратив одного сина і дружину. Тяжко.