мені вже не одну ніч сниться що я знаходжусь у себе вдома в бердянську, збираю якісь важливі памʼятні речі, сварюсь з родичами, спішу повернутися назад в дніпро
і розумію що немає ні потягів ні блаблакара ні таксі, бо досі окупація
намагаюсь згадати як же я тоді потрапила додому і прокидаюсь :(
