Вже тиждень у Трускавці і сьогодні поїхали наші друзі, які сюди приїздили до нас з Дніпра. Прощалися і я так плакала, що вони їдуть. Навіть зараз, набираючи цей пост, сльози на очах. Десь всередині я розумію, чому так, бо срана війна, бо невідомо, коли зберемося ще разом